Душа болить, і серце плаче,
Трясуться руки, й стигне кров,
До нас він більше не повернеться
Й не взнають діти всю його любов.
Скляні вуста і добрі очі,
Застиглий вираз на лиці,
Широкі плечі парубочі
Й ікона в маминій руці.
Лунає гімн й слова, неначе сльози…
Та всі тримаються, стоять…
Лиш бідна матір на порозі
Не може сина обійнять.
Вогонь горить у його пам'ять,
Не просто свічечка – свіча!
Їх тисячі людей запалять,
Поклавши, будуть величать
Г
...
Читати далі »
| 
