Пам'яті наших дідів і батьків, пам'яті солдатів і офіцерів Радянської Армії,
полеглих на фронтах Великої Вітчизняної війни це свято присвячується...
29 квітня в закладі відбулась традиційна вже зустріч з ветеранами Великої Вітчизняної війни. До нас завітали голова районної ради ветеранів Скоробогач Петро Васильович, член президії районної ради ветеранів Шинкарук Віктор Федорович та учасник бойових дій Долинський Борис Людвигович. Присутніми були також представники місцевого телебачення, адміністрація школи та учні 4-6 класів гімназії.
Учні 3-х класів гімназії підготували невеличку вітальну програму під назвою «Листи з минулого». На протязі дійства перегукувались минуле та теперішнє. Сучасним дітям дуже важко зрозуміти, що довелось пережити їхнім одноліткам у роки війни, що ті відчували, як виживали, якою ціною дісталась перемога. А ще важче усвідомити, що завдяки тим людям, їх мужності та відвазі, непереборному бажанні відвернути зло, що насувалось на рідну країну, зараз ми живемо під мирним небом, вільні та незалежні.
Саме це намагались донести школярі, а щоб ще більше поринути в атмосферу воєнних днів прозвучали всім відомі та улюблені музичні твори. Юля Пищаль виконала пісню «Вогник», передавши всю ту гамму почуттів дівчини, що проводжає коханого в бій. Кучерявий Юра заспівав «Смуглянку», так солдати піднімали бойовий дух, адже завдяки життєлюбству і оптимізму, їм вдавалось не втрачати віру у власні сили та крок за кроком наближатись до перемоги. Дуже душевно та щиро продекламувала вірш «Фронтовий лист» Едуарда Асадова Аня Мельник. А Біла Аліна зачитала невеличке есе про жахіття війни, її слова супроводжували відеокадри, які були зняті у роки війни. Жодна людина не залишилась байдужою ні до почутого, ні до побаченого. А потім, затамувавши подих, всі слухали живих свідків тих подій. Ветерани розповідали про те, як їм вдалось вижити, що довелось пройти, скільки втрат зазнати та все одно залишитись живим. А скільки таких, що не повернулись? Вони віддали своє життя, щоб прийдешні покоління не знали війни. Це усвідомив кожен і тому, коли хронометр відраховував Хвилину мовчання, атмосфера в залі була сповнена скорботи та врочистості… А на завершення співали «День Победы». Пісня відома, тому підхопили всі, підтримали оплесками, з'явились усмішки, адже все-таки ми – перемогли!  |
