Одного прекрасного весняного дня ми  всією маленькою громадою нашого міста відвідали Будинок культури, де нам випала честь подивитися добре всім відому «Наймичку» Тараса Григоровича Шевченка. Дуже вдало героїня поеми показала святу любов жінки-страждалиці до свого єдиного сина, яка своєю особливою задушевністю розкриває багатий і прекрасний внутрішній світ матері-селянки. Із поеми Тараса Шевченка нам відомо, що головна героїня Ганна хотіла бачити свого сина щасливим, хотіла пізнати радість материнства, але достатку і підґрунтя для цього не мала. Підкинувши  свого маленького синочка бездітним людям, її серце рвалося на маленькі частинки, але іншого виходу вона не бачила, тому пішла до них наймичкою. Основою даної поеми є страждання матері, яка до самої смерті не наважується зізнатися синові, що є його ненькою. 

    Не можна без хвилювання було дивитися останні хвилини вистави, коли Ганна, вмираючи, зізнається Маркові, що вона його рідна мати.

   На мою думку, ця вистава була надзвичайно цікавою та повчальною. Артисти майстерно передали всі переживання, почуття і любов головних героїв поеми. Для мене поема «Наймичка» є взірцем, де розкрита любов матері до сина. Я не засуджую Ганну, а навпаки, возвеличую.

Грушевська Діана – учениця 4-Б класу гімназії